Традиція перша:
«Наш спільний добробут повинен бути на першому місці;
особисте одужання залежить від єдності АА.»Без єдності А.А перестане існувати. Особиста свобода, але велика єдність. Ключ до парадоксу: життя кожного члена А.А. залежить від дотримання духовних принципів. Група мусить вижити, інакще поодинці не виживе ніхто. На першому місці спільне благополуччя. Як найкраще жити і працювати разом у групах.
Традиція друга:
«Стосовно мети нашої групи, є лише один найвищий авторитет – люблячий Бог, як Він може виразити Себе у нашій груповій свідомості. Наші лідери — лише наділені довірою служителі; вони не керують.»
Хто керує А.А.? Єдиний авторитет в А.А. — це люблячий Бог, як Він може проявити себе в колективній свідомості. Утворення групи. Труднощі зростання. Комітети, в яких зайняті всі по черзі, на службі групи. Лідери не керують — вони служать. Чи має А.А. справжнє керівництво? «Старійшини » і «криваві диякони». Прояв колективної думки.
Традиція третя:
«Єдиною вимогою для того, щоб стати членом АА, є бажання кинути пити.»
Нетерпимість заснована на страху, на ранніх етапах діяльності. Позбавлення алкоголіка шансу вступити до А.А. іноді означало оголошення йому смертного вироку. Відмова від правил прийому в члени А.А. Два приклади з практики. Будь-який алкоголік є членом А.А., якщо він себе таким вважає.
Традиція четверта:
«Кожна група має бути цілком автономною, за винятком справ,
які стосуються інших груп або АА в цілому.»Кожна група веде свої справи на свій розсуд, за умови, що це не загрожує А.А. в цілому. Чи небезпечна така свобода? Група, як і кожен окремий її член, мусять спиратися на принципи, які гарантують виживання. Два застереження: група не повинна робити нічого такого, що могло би зашкодити А.А. в цілому, а також не підпорядковуватися стороннім інтересам. Приклад: «Центр А.А.», який не вдався.
Традиція п’ята:
«У кожної групи є лише одна головна мета — нести своє послання до алкоголіка,
який все ще страждає.»Краще добре робити одну справу, ніж багато, але погано. Життя нашого товариства залежить від цього принципу. Здатність кожного члена А.А. ототожнювати себе з новачком і прагнути його видужання є даром від Бога… передача цього дару іншим є нашою єдиною метою. Тверезість не можна зберегти, якщо її не передарувати.
Традиція шоста:
«Групі АА ніколи не слід підтримувати, фінансувати або надавати ім’я АА для використання жодній спорідненій організації або сторонній установі, щоб проблеми, пов’язані з грошима, власністю і престижем не відволікали нас від нашої головної мети.»
Досвід показав, що ми не можемо приєднуватися до жодної спорідненої ініціативи, якою б хорошою вона не була. Ми не можемо бути всим для всіх. Ми зрозуміли, що не можна позичати ім’я А.А. ніякій сторонній діяльності.
Традиція сьома:
«Кожній групі АА слід повністю утримувати себе, відхиляючи внески ззовні.»
Жодна традиція А.А. не вимагала стільки наполегливих зусиль, як ця. Колективна бідність на перших порах — реальна необхідність. Страх експлуатації. Необхідність відрізняти духовне від матеріального. Рішення існувати лише на добровільні пожертви членів А.А. Покладення відповідальності про матеріальну підтримку керівництва А.А. безпосередньо на членів А.А. Лише поточні витрати плюс скромний запас — така політика керівництва.
Традиція восьма:
«Анонімним Алкоголікам слід завжди залишатися непрофесійною організацією,
проте наші службові центри можуть наймати спеціальних працівників.»Не можна поєднувати Дванадцятий Крок і гроші. Лінія поділу між добровільною роботою Дванадцятого Кроку та оплаченою службою. А.А. не могла б функціонувати без штатних працівників. Професійні робітники не є професіоналами А.А. Ставлення А.А. до промисловості, освіти й т.д. Робота Дванадцятого Кроку ніколи не оплачується, але ті, хто зайнятий у наших службах, чесно заробляють свою платню.
Традиція дев’ята:
«АА, як таке, ніколи не слід організовувати; але ми можемо створювати ради або комітети, безпосередньо відповідальні перед тими, кого вони обслуговують.»
Спеціальні службові ради та комітети. Загальна службова конференція, Рада довірених осіб і групові комітети не можуть давати вказівок ні членам А.А., ні групам. Членам А.А. не можна нав’язувати жодних умов — індивідуально чи колективно. Відсутність примусу спрацьовує, бо якщо член А.А. не дотримується запропонованих Кроків до видужання, то він сам підписує свій смертний вирок. Така ж умова стосується й групи. Страждання та любов дисциплінують членів А.А. Різниця між духом керівництва і духом служіння. Мета наших служб — зробити тверезість досяжною для всіх, хто її прагне.
Традиція десята:
«Анонімні Алкоголіки не мають точки зору щодо зовнішніх питань;
отже ім’я АА ніколи не слід залучати до суспільних суперечок.»А.А. не приймає сторін ні в яких громадських суперечках. Небажання воювати не є особливою чеснотою. Виживання та поширення А.А. є нашою основною метою. Уроки, здобуті з Вашінгтонського руху.
Читати далі …
Традиція одинадцята:
«Наша політика зв’язків з громадськістю ґрунтується на привабливості, а не на рекламі; нам потрібно завжди зберігати особисту анонімність на рівні преси, радіо, телебачення та кіно.»
Зв’язки з громадськістю важливі для А.А. Правильні відносини з суспільством рятують життя. Ми рекламуємо принципи А.А., а не окремих членів А.А. Сприяння преси. Особиста анонімність на публічному рівні є наріжним каменем нашої політики зв’язків з громадськістю. Одинадцята Традиція — це постійне нагадування, що особисте честолюбство не має місця в А.А. Кожний член з часом починає активно оберігати наше товариство.
Традиція дванадцята:
«Анонімність є духовною основою всіх наших Традицій,
що завжди нагадує нам ставити принципи перед особистостями.»Духовною суттю анонімності є жертовність. Підкорення особистих цілей спільному благу становить суть всіх Дванадцяти Традицій. Чому А.А. не може залишатися таємним товариством. Принципи йдуть перед особистостями. Стопроцентна анонімність на публічному рівні. Анонімність — це є справжнє смирення.
